Депутат Львівської міської ради, свободівець Юрій ЛУНЬ ще на початку вересня вступив до лав добровольчого батальйону особливого призначення "Січ". Зараз у складі цього підрозділу перебуває в Курахово, де разом з іншими вояками протистоїть ворогові. Телефоном ставимо цьому воякові на псевдо Халк кілька актуальних запитань…

- Як ставитеся до того, що президент країни-окупанта вказує, які кордони маємо встановлювати на своїй землі?

- Мене це не дивує. З самого початку свободівці знали та попереджали, хто є нашим основним ворогом і на що він здатний. Путінська тиранія, кремлівська диктатура та всі попередні режими, які діяли на території Росії, нічого доброго для України не принесли. Навпаки, загарбники завжди поводились на українській землі, як господарі, та намагалися вказувати, що і як нам робити, куди йти та навіть… кому молитися. Це триває й понині.

У головах росіян ще не упокоївся образ Совєтського Союзу - вони плекають надію його відновити. Тому я й пішов на схід, щоб захищати землю і всіх, кого люблю, від маразматичних планів та брутальних зазіхань на цілісність України. Перемога за нами - я в цьому переконаний. Не сьогодні, то завтра витіснимо ворога зі своєї землі.

- Чи вірите в те, що після відведення військ ЗСУ терористи теж дотримаються мирного договору і не порушуватимуть заплановані межі буферної зони?

- Особисто я, звичайно, не вірю. Стараюсь оперувати фактами. Для прикладу, взяти хоча б першу частину Мінських угод. Тоді теж передбачали відведення військ та припинення вогню, але бачимо, чим це закінчилося. Терористи ніколи й не збиралися дотримуватися тиші, їм просто потрібен був час на екіпірування та посилення своїх позицій.

- Президент запевняє, що до кінця року українська сторона повністю відновить контроль над кордоном України. Чи варто в це вірити?

- Якби такі цілі взагалі ставили та робили все можливе, щоб їх досягти, це було б реально. Наразі ж складається враження, що політики самі не вірять в те, що говорять. Антитерористична операція, якщо її можна так назвати, не завершиться. Сьогодні наші потуги перемогти - недостатні. Потрібно запровадити воєнний стан. "Свобода" уже не раз на цьому наголошувала. Важливо, щоб уся країна працювала для досягнення перемоги над ворогом. Мирні домовленості слід укладати, коли ми переможемо, отоді їх і справді будуть виконувати.

- А якщо в теперішню ситуацію втрутяться США і нададуть нам сучасне озброєння, яке неодноразово обіцяли, - як тоді може змінитися сценарій боїв на сході?

- Усе залежить від того, наскільки професійно до цього поставиться Генштаб та керівництво держави. Крім того, що ми заволодіємо зброєю, знадобляться ще й висококласні спеціалісти. Україна за часи своєї незалежності не вела жодних воєн, тому людей зі справжнім військовим досвідом та вишколених у боях - дуже мало. Необхідно створювати військові навчальні штаби, щоб підготувати висококласних та з доброю платнею бійців. Варто додати, що навчання має відбуватись не лише в бойовому та технічному планах, а й у напрямку психологічної підготовки, щоб хлопці чітко розуміли, куди йдуть і на що зголошуються.

Але, знову ж таки, які можуть бути центри підготовки, коли керівництво наразі, схоже, геть не має наміру запроваджувати воєнний стан, а справжню війну камуфлюють під грифом "АТО"?

- На Вашу думку, кому на руку затягувати запровадження воєнного стану?

- Хіба тим, хто обкрадає нашу державу, не дбає про її майбутнє. Такі мають змогу заморожувати розв'язання конфлікту, а на підконтрольних їм ЗМІ "крутити" - все йде згідно з планом, домовленості виконують тощо. "Мирна" позиція української влади лише допомагає ворогові закріпитися та утвердитися на нашій території.

- Зараз одні кажуть, що слід продовжувати мобілізацію чи навіть зробити її ще масштабнішою, а другі - що слід створювати військові центри, де готували б спецпризначенців і не забирали натомість молодих, непідготовлених хлопців на війну. Яка Ваша думка?

- Я ці дві думки об'єднав би в одну. Вони не є протилежні, радше - дотичні. Бо якщо лишень мобілізовувати недосвідчених хлопців - це не дасть такого потрібного нам зараз ефекту. Відбудеться знищення українців, перемелювання молодих і здорових у жорнах війни. Тож слід відкривати центри професійної військової підготовки, але паралельно продовжувати мобілізацію. Зараз країна потребує сил усіх її громадян. Мало того, потрібні постійні ротації, не можна дозволяти бійцям занадто довго залишатися в зоні бойових дій, а для цього потрібні люди.

Лунь Юрій Ярославович